8 жовтня 1871року народився Іван Піддубний, український і радянський спортсмен (класична боротьба і гирьовий спорт), артист цирку. Неодноразовий переможець чемпіонатів світу серед борців-професіоналів.

Іван Максимович Піддубний народився в козацькій родині на полтавській землі - в селі Красенівка, що неподалік від Золотоноші, яка на той час була повітовим містечком Полтавської губернії. Батько Піддубного - Максим Іванович - мав невелике господарство в Красенівці. У нього було троє синів і три доньки. Максим Піддубний мав колосальну фізичну силу: сам, без жодної напруги, підіймав п'ятипудові мішки з зерном і кидав їх на віз.

Ріс Іван так само, як і всі селянські діти. Ось тільки в 16 років він легко пригинав до землі корову за роги...

Коли Іванові виповнився 21 рік, він вирішив залишити рідний дім і поїхати на заробітки до Криму.

Незабаром доля звела Івана з двома учнями морехідних класів Антоном Преображенським і Василем Васильєвим - завзятими спортсменами, пристрасними шанувальниками важкої атлетики. Вони переконали Івана серйозно зайнятися спортом.

На початку 1898 року Піддубний переїхав до Севастополя, щоб остаточно стати борцем.

Іван Піддубний, як всесвітньо відомий борець, відрізнявся від інших майстрів боротьби не лише винятковою силою, але і витривалістю. «У боротьбі все найголовніше: і руки, і ноги, і плечі, і шия, і спина, і живіт, і груди… і голова»,— любив він казати своїм учням. Секрет непереможності видатного богатиря полягав у чудовому поєднанні виняткових фізичних даних із високим спортивним стилем, який він сам виробив шляхом наполегливої й тривалої праці. Іван Максимович упродовж усього життя, до сімдесятирічного віку, коли він залишив заняття спортом, не припиняв щоденного тренування і дотримувався правильного режиму. Він більше не палив і не вживав спиртного, після того, як почав займатися боротьбою.

На запитання, хто є його найбільшим коханням у житті, Піддубний відповідав: "Україна, звичайно, а то хто ж іще?" Свої перемоги в спорті він пояснював так: "Виходячи на арену, я молився за Україну. Тому і перемагав!".

На початку 30-х років у СРСР запровадили паспорти. У різних джерелах зустрічається історія про те, що коли Піддубному дали паспорт, в ньому прізвище було записане через «о» — на російський лад, а не через «і», а національність була вказана «русский». Він, недовго думаючи, власноруч написав «і» замість «о», та замість «русский», вписав «українець». У роки війни відповів відмовою поїхати в Німеччину і готувати німецьких спортсменів, сказавши: «Я — український борець. Їм і залишуся».

Козацька рада під проводом Івана Сірка, що зібралась восени 1675 року у Чигирині, прийняла відставку Петра Дорошенка. Після чого об'єднувач і визволитель української землі склав присягу на вірність цареві, а його самого силоміць перевезли до Москви. Там 19 листопада 1698 року Гетьман всієї України спочив вічним сном, а його прах досі знаходиться на чужині, у селі Ярополец під Волоколамськом.